Троє поросят (С. В. Михалков)

Жили-були на світі три поросяти. Три брата.

Всі однакового зросту, кругленькі, рожеві, з однаковими веселими хвостиками.

Навіть імена у них були схожі. Звали поросят Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф. Все літо вони перекидалися в зеленій траві, грілися на сонечку, ніжилися в калюжах.

Але ось настала осінь.

Сонце вже не так сильно припікало, сірі хмари тяглися над пожовклими лісом.

- Пора нам подумати про зиму, - сказав якось Наф-Наф своїм братам, прокинувшись рано вранці. - Я весь тремчу від холоду. Ми можемо простудитися. Давайте побудуємо будинок і будемо зимувати разом під одним теплою дахом.

Але його братам не хотілося братися за роботу. Набагато приємніше в останні теплі дні гуляти і стрибати по лузі, ніж рити землю і тягати важкі камені.

- Встигнеться! До зими ще далеко. Ми ще погуляємо, - сказав Ніф-Ніф і перекувирнулся через голову.

- Коли треба буде, я сам побудую собі дім, - сказав Нуф-Нуф і ліг в калюжу.

- Я теж, - додав Ніф-Ніф.

- Ну, як хочете. Тоді я буду один будувати собі будинок, - сказав Наф-Наф. - Я не буду вас чекати. З кожним днем ставало все холодніше й холодніше. Але Ніф-Ніф і Нуф-Нуф не квапилися. Їм і думати не хотілося про роботу. Вони байдикували з ранку до вечора. Вони тільки й робили, що грали в свої поросячі ігри, стрибали і перекидалися.

- Сьогодні ми ще погуляємо, - говорили вони, - а завтра з ранку візьмемося за справу.

Але і на наступний день вони говорили те ж саме.

І тільки тоді, коли велика калюжа біля дороги стала вранці покриватися тоненькою скоринкою льоду, ледачі брати взялися нарешті за роботу.

Ніф-Ніф вирішив, що простіше і швидше за все змайструвати будинок із соломи. Ні з ким не порадившись, він так і зробив. Вже до вечора його хатина була готова.

Ніф-Ніф поклав на дах останню соломинку і, дуже задоволений своїм будиночком, весело заспівав:

Хоч півсвіту обійдеш,

Обійдеш, обійдеш,

Краще вдома не знайдеш,

Чи не знайдеш, що не знайдеш!

Наспівуючи цю пісеньку, він попрямував до Нуф-Нуфу. Нуф-Нуф неподалік теж будував собі будиночок. Він намагався швидше покінчити з цим нудним і нецікавим справою. Спочатку, так само як і брат, він хотів побудувати собі будинок із соломи. Але потім вирішив, що в такому будинку взимку буде дуже холодно. Будинок буде міцніше і тепліше, якщо його побудувати з гілок і тонких прутів. Так він і зробив.

Він вбив у землю кілки, переплёл їх прутами, на дах навалив сухого листя, і до вечора будинок був готовий.

Нуф-Нуф з гордістю обійшов його кілька разів кругом і заспівав:

У мене гарний будинок,

Новий будинок, міцний будинок.

Мені не страшний дощ і грім,

Дощ і грім, дощ і грім!

Не встиг він закінчити пісеньку, як з-за куща вибіг Ніф-Ніф.

- Ну ось і твій дім готовий! - Сказав Ніф-Ніф братові. - Я говорив, що ми і одні впораємося з цією справою! Тепер ми вільні і можемо робити все, що нам заманеться!

- Підемо до Наф-НАФУ і подивимося, який він собі вибудував будинок! - Сказав Нуф-Нуф. - Щось ми його давно не бачили!

- Підемо подивимося! - Погодився Ніф-Ніф.

І обидва брати, задоволені тим, що їм ні про що більше не треба дбати, зникли за кущами.

Наф-Наф ось уже кілька днів був зайнятий будівництвом. Він наносив каміння, намісили глини і тепер не поспішаючи будував собі надійний, міцний будинок, в якому можна було б сховатися від вітру, дощу і морозу.

Він зробив у будинку важку дубові двері з засувом, щоб вовк із сусіднього лісу не міг до нього забратися.

Ніф-Ніф і Нуф-Нуф застали брата за роботою.

- Що ти будуєш ?! - В один голос закричали здивовані Ніф-Ніф і Нуф-Нуф. - Що це, будинок для поросяти або фортеця?

- Будинок порося повинен бути фортецею! - Спокійно відповів їм Наф-Наф, продовжуючи працювати.

- Чи не збираєшся ти з ким-небудь воювати? - Весело прохрюкал Ніф-Ніф і підморгнув Нуф-Нуфу.

І обидва брати так розвеселилися, що їх вереск і рохкання рознеслися далеко по галявині.

А Наф-Наф як ні в чому не бувало продовжував класти кам'яну стіну свого будинку, мугикаючи собі під ніс пісеньку:

Я, звичайно, всіх розумніше,

Всіх розумніше, всіх розумніше!

Будинок я вдаю із каменів,

З каменів, з каменів!

Ніякої на світі звір,

Хитрий звір, страшний звір,

Чи не увірветься в ці двері,

У ці двері, в ці двері!

- Це він про якого звіра? - Запитав Ніф-Ніф у Нуф-Нуфа.

- Це ти про якого звіра? - Запитав Нуф-Нуф у Наф-Нафа.

- Це я про вовка! - Відповів Наф-Наф і уклав ще один камінь.

- Подивіться, як він боїться вовка! - Сказав Ніф-Ніф.

- Він боїться, що його з'їдять! - Додав Нуф-Нуф. І брати ще більше розвеселилися.

- Які тут можуть бути вовки? - Сказав Ніф-Ніф.

- Ніяких вовків немає! Він просто боягуз! - Додав Нуф-Нуф.

І обидва вони почали пританцьовувати і співати:

Нам не страшний сірий вовк,

Сірий вовк, сірий вовк!

Де ти ходиш, дурний вовк,

Старий вовк, страшний вовк?

Вони хотіли подражнити Наф-Нафа, але той навіть не обернувся.

- Підемо, Нуф-Нуф, - сказав тоді Ніф-Ніф. - Нам тут нічого робити!

І два хоробрих братика пішли гуляти.

Сторінки1 |2 |3 |